«Суха» кінцівка яскравого сезону

Нульовими нічиїми завершилися два останні матчі чемпіонату України з футболу серед команд Першої ліги, в яких на своєму стадіоні «Інгулець» приймав волочиський «Агробізнес» та зорянські «Балкани». Звичайно, особливо видовищними два безгольових поєдинки, напевне, вважати складно, хоча й зовсім невиразними ці матчі теж назвати несправедливо. І все ж, на такому «засушливому» результаті, безумовно, позначилася абсолютна відсутність будь-якої турнірної мотивації нашої команди, яка, фактично, ще за два тури до закінчення чемпіонату «забронювала» за собою сьому сходинку першості, залишившись недосяжною для переслідувачів, але й так само недосяжними для неї виявилися попереду розташовані «Оболонь-Бровар» та «Авангард». Тож і не дивно, що тренерський штаб «Інгульця», визначивши характер цих поєдинків, як «тренування»з дещо більшою мірою відповідальності», дав можливість відчути атмосферу «живої» боротьби тим гравцям, які, з різних причин, не мали достатньої ігрової практики упродовж сезону. Звідси, напевне, й такі результати, адже команди, в першу чергу, були зосереджені на захисті власних воріт, і лише потім намагалися вибудовувати конструктивні атакувальні дії. Наскільки їм це вдалося – можемо судити з рахунку на табло, хоча «Інгулець» в обох поєдинках був ближчий до того, аби вирвати перемогу. Втім, у поєдинку з «Агробізнесом» просто дива творив воротар волочисців Панченко, врятувавши свою команду у, щонайменше, чотирьох стовідсоткових моментах, а в грі з «Балканами» деяку поблажливість до жителів Причорномор’я продемонстрував арбітр поєдинку, житомирянин Павло Дубровець, який чомусь «не помітив» два епізоди з порушенням правил у штрафному майданчику гостей.

Звісно, з огляду на турнірне становище нашої команди, про яке говорилося вище, ці помилки, здавалося б, принципового значення не мають, однак з точки зору чесної спортивної боротьби, та ще й враховуючи те, що нічия в Петровому дозволила «Балканам» обійти в турнірній таблиці «Миколаїв», потіснивши містян на 9-ту сходинку, оцінки звітного поєдинку можуть бути досить різними.

Отже, настав час зробити підсумки минулого футбольного сезону. І маємо визнати, що він для нашого «Інгульця» склався напрочуд вдало. Передусім, звичайно, завдяки яскравим виступам в Кубку України. Вже неодноразово і в пресі та електронних ЗМІ, на телебаченні та в середовищі фахових футбольних спеціалістів говорилося про звитяжність перемог «Інгульця» над прем’єр-ліговими «Маріуполем», «Карпатами», «Зорею». Але хіба перший кубковий поєдинок з ковалівським «Колосом» був набагато простішим? «Колос» невипадково ж уже за кілька днів у перехідних матчах побореться з «Чорноморцем» за право виступати в Прем’єр-лізі, що свідчить про серйозну міць цієї команди. Та й виїзд до Горностаївки не став для нас зовсім уже легкою прогулянкою, хоча й перемогли наші футболісти тамтешній «Мир» досить переконливо – з рахунком 3:0.

Звичайно, дещо додала гіркоти кубковому поступу безальтернативна поразка у фінальному поєдинку, хоча перші півгодини «Інгулець» змусив і досвідчених гірників трохи похвилюватися та зіграти максимально зосереджено. І якби не прикра помилка при творенні штучного положення поза грою, внаслідок якої був забитий перший гол в наші ворота, то інтрига могла б протриматися і довше. На жаль, цей пропущений м’яч трохи психологічно надломив наших хлопців, вони стали більше притискатися до власних воріт, менше контратакувати, розв’язавши цим самим гравцям «Шахтаря» руки і дозволивши їм диктувати подальший характер поєдинку. І все ж, за поразку «Інгульцеві» ніхто з футбольних спеціалістів не дорікнув. Навпаки – про нашу команду заговорили як про цікавий самобутній колектив, який, в перспективі, цілком спроможний стати одним з кращих футбольних клубів країни. Особливо показовим в цьому плані стало інтерв’ю президента ФК «Шахтар» Ріната Ахметова, яке вийшло в телеефір у черговому випуску передачі «Великий футбол», що на каналі «Футбол 1». Так от, на запитання ведучого каналу Олександра Денісова: «Який фінал Вам приємніше б спостерігати: коли «Шахтар» обігрує «Динамо», чи, коли «Шахтар» обігрує «Інгулець»? – Рінат Леонідович відповів наступне:

«По-перше, київське «Динамо» ми вже обіграли трохи раніше. А ось що стосується «Інгульця», то я хочу зробити їм величезний комплімент. Там дуже харизматичний президент. Я особисто з ним не знайомий, однак знаю, що це дуже харизматична, яскрава особистість, по ньому видно, що він любить свою команду, дуже багато вкладає в неї душі. І ось як наслідок – у фіналі Кубку ми все ж несподівано зустрілися саме з «Інгульцем». Тож я хочу своєму колезі передати за любов до футболу величезну вдячність.

А ще у «Інгульця» дуже приємний головний тренер. Молодий , скромний, амбіційний, високопрофесійний, дуже приємна людина. Молодці хлопці!Гравцям, тренерському штабу, уболівальникам «Інгульця» хочу висловити величезну вдячність за цю інтригу. Адже нам не було легко. Але ми дуже серйозно до цієї команди поставилися. Та ще ж вони давали такі інтерв’ю, де й нас трохи полякували, що, мовляв, вже й шампанське собі замовили, відро чи два. Пригадую, як показали на початку кадр, де сидить президент, а в нього нога через нервування смикається, ось-ось підборіддя собі зламає. Нервує людина. Я й себе таким пам’ятаю, себе таким бачу. Я також під час матчів «Шахтаря» дуже нервую, дуже переживаю.

Скажу чесно: звичайно, в цій грі я хотів перемогти, але при цьому дуже симпатизував «Інгульцю». Ми забиваємо голи, а мені навіть не хотілося такого розгромного рахунку. Зрозуміло, я хотів виграти Кубок і побачити яскраву, красиву гру своєї команди. Але в той же час й «Інгулець» викликав у моєму серці величезну симпатію…»

Ну ось такий ось фрагмент інтерв’ю. Звичайно, ставлення в нашій країні до Ахметова, будьмо відвертими, - досить різне. Але те, що ця людина добре знається на футболі, багато зробила і продовжує робити для його розвитку, і передусім для розвитку свого улюбленого клубу, напевне, сумнівів ні в кого не викликає, Тож такі слова багато чого варті, і, в даному разі, думка однієї з найавторитетніших постатей не лише у вітчизняному, а й у світовому футболі, для нас, безумовно, важлива. «Інгулець» же вписав своє ім’я в історію вітчизняного футболу, як перша в Україні команда, що змогла, перебуваючи в другому по рангу дивізіоні – Першій лізі України – пробитися до фіналу національного Кубку. Як зазначив у одному зі своїх інтерв’ю Сергій Лавриненко: «Навіть якщо хтось колись і повторить такий успіх, він однак уже буде лише другим, а ми назавжди залишимося першими, хто зумів пройти такий шлях».

Не такими яскравими і потужними, як виступи в Кубку, стали досягнення нашої команди в чемпіонаті України. Порівняно з попереднім чемпіонатом «Інгулець» навіть втратив три позиції, спустившись з четвертого місця на сьоме. Та все ж, ті , хто добре знає і розуміє ситуацію в нашій команді, навряд чи дорікнуть її гравцям чи тренерам за такий результат. Адже команда втратила чимало важливих залікових балів через прикрий збіг обставин, коли один за одним зі складу внаслідок травм вибули одразу кілька ключових гравців лінії захисту, зокрема Павлов, Балан, Ковальов, а трохи згодом і Кучеренко. Доходило до того, що на деяких відповідальних поєдинках функції захисників виконували півзахисники і навіть нападники. Зрозуміло, що коли на позиції центрального стопера грає нехай і добрий гравець, але зі зростом трохи більшим за 170 см, то боротися в повітрі за верхові м’ячі з такими атлетами, як, приміром, Лисенко з «Колоса» чи Горопевшек з «Волині» - просто проблематично. І все ж і в чемпіонаті, який, хоч і не видався таким вдалим, як кубкові поєдинки, були матчі, які ще довго теплими спогадами грітимуть серця уболівальників. Передусім, це поєдинки з лідерами, зокрема з тим же «Дніпром - 1» на «Дніпро-Арені» чи з «Металістом 1925». А хіба можна викреслити з пам’яті яскравий камбек з «Оболонню-Бровар», коли, програючи по ходу гри 0:2, наша команда таки зуміла вирвати перемогу?! Та й крім того, в щойно минулому сезоні, наша команда видала чимало яскравих видовищних матчів, тож, з огляду на згадані вище проблеми, в цілому сезон вважатимемо успішним. Принаймні, ми надійно закріпилися у верхній половині турнірної таблиці, «Інгулець» був одним із головних «ньюсмейкерів» вітчизняної спортивної преси, випереджаючи за своїми згадуваннями в стрічках новин навіть деякі клуби Прем’єр-ліги, тож сезон 2018 – 2019 років, безумовно, занесемо собі в актив.

Зараз же для наших тренерів і футболістів настав довгоочікуваний відпочинок, коли вони трохи більше зможуть приділити уваги власним родинам, своїм рідним і близьким. Але зовсім відволіктися від футболу навряд чи вийде. Як зізнався в післяматчевому інтерв’ю після гри з «Балканами» Сергій Лавриненко – подумки він уже повністю в наступному сезоні, тож у міжсезоння відновиться активна селекційна робота, аналізуватимуться найбільш вразливі місця команди й будуть вишукуватися способи їх посилення. Ну й, звичайно ж, відстежуватиметься стан справ в колективах наших майбутніх суперників. Уже з наступного чемпіонату місця вибувших цього року «Кобри» та «Зірки» займуть добре знайомий нам «Кремінь» та команда – новачок «Минай». «Минай» представлятиме Закарпаття – край традиційно багатий яскравими футбольними талантами, тож з одного боку й приємно, що чемпіонат ще більше урізноманітнюється, додаються нові традиції, нові футбольні команди, нові тенденції. А з іншого боку й співчуваю адміністраторам нашого клубу, адже з нашим далеко не ідеальним транспортним сполученням вирішити питання відправки команди на матч до Ужгорода (Минай – містечко-сателіт Ужгорода) буде завданням не з найлегших. Автобусом же їхати на відстань понад 1тис км – теж задоволення сумнівне. Тож доведеться над цим поламати голову. Ще два учасники майбутньої першості визначаться в стикових матчах між «Агробізнесом» та «МФК Металург»(Запоріжжя), а також між «Сумами» та «Черкащиною – Академією» (с.Білозір’я).

Чомусь найслабшою ланкою в цьому квартеті здаються саме «Суми», і не лише тому, що в минулому сезоні вони запам’яталися, здебільшого, розгромними поразками з рахунками 0:6, 0:7, 0:8, і навіть 1:10, а й тому, що клуб цей перебуває у «підвішеному» стані з точки зору юридичної. Як відомо, рішенням ФФУ «Суми» були позбавленні професійного статусу і зняті з розіграшу, втім, клуб подав апеляцію і, на період її розгляду, таки отримав можливість дограти чемпіонат. Яким же буде рішення арбітражних органів після розгляду апеляції, сказати важко, однак те, що під ногами клубу земля дуже хитка, ні для кого не секрет. (Уже на момент підготовки цього номера до друку стало відомим, що наш прогноз щодо «Сум» справдився – уже в першому поєдинку на своєму полі «Суми» поступилися білозірцям з рахунком 0:4. Тож поїздка на матч-відповідь у Білозір’я, здається, буде простою формальністю. А от запорізький «Металург», якому по ходу сезону робилося чимало компліментів, дехто навіть став говорити про відродження колишньої слави клубу, здивував зі знаком «мінус». У стиковому матчі з «Агробізнесом» «Металург» на своєму полі поступився також з рахунком 0:4. Тож, здається, учасників наступної першолігової першості з цієї групи команд ми можемо назвати вже й сьогодні.-Ред.).

Схоже, що після річного «стажування» в Прем’єр – лізі, знову до Першої повертається «Арсенал – Київ», клуб, який хоч і має давню і авторитетну футбольну історію, втім цього разу не зумів закріпитися в когорті найсильніших. Ще два вакантних місця у «вишці» розіграють від Першої ліги згаданий уже «Колос» та «Волинь» з Луцька, а виборюватимуть вони це право з кимось із трійки «Чорноморець»(Одеса), «Карпати»(Львів), та «Олімпік»(Донецьк),

Хоча перед останніми турами перспективи «Олімпіка» в тому, щоб уникнути стикових матчів, здаються все ж більш переважаючими.

Що ж, уже незабаром ми дізнаємося про склади учасників усіх професійних ліг, хочеться сподіватися, що цього разу наступних «Кобр» та «Зірок» в них уже не виявиться, і всі команди, розпочавши чемпіонат, благополучно дістануться до його фінішу, хоча, звичайно, з різними турнірними показниками.

Віримо, що й наш «Інгулець» ще подарує нам чимало приємних вражень і радісних емоцій, а тим часом маємо близько півтора місяці, щоб відпочити від футболу й добряче скучити за ним. Про найцікавіші новини з трансферного ринку чи інші події, пов’язані, передусім, з нашим клубом, намагатимемося інформувати й наших читачів.

Тож до нового сезону та нових вражень!

Володимир Кіфенко.

P.S.І ось уже маємо найсвіжішу новину зі стану нашої команди – за обопільною згодою співпрацю з «Інгульцем» припинили основний голкіпер команди Антон Ситніков та захисник Ігор Солдат. Звичайно, звістка трохи невесела – до обох гравців ми вже звикли, як до позитивних, добросовісних членів дружної сім’ї «Інгульця». Та що поробиш – спортивний вік досить короткий, а тому хлопці самі мають право вирішувати, в який спосіб їм краще побудувати продовження своєї кар’єри. В будь-якому разі висловимо їм вдячність за те, що радували нас своєю майстерною грою, та побажаємо удачі і видатних спортивних здобутків у нових командах.

Фото: Станіслав Саламанов

Читайте також

Фото та відеоБільше фото

Наші партнери

Підписатися на розсилку

Ми виконуємо розсилку не частіше ніж раз на місяць